Якщо коротко, то я вас запевняю – коли підозрюваному в корупції ВАКС обирає заставу у розмірі 120 мільйонів гривень, це означає, що судова система України, принаймні зовні, ілюструє активність.

Але коли міськрайонним судом звичайна цивільна справа розглядається більше 1200 днів, під час яких проведено лише три засідання, а наступне призначене через 343 дні, – це вже відповідно до практик ЄСПЛ може викликати сумніви в неупередженості.

Ми щодня заглядаємось на заголовки новин про гучні справи Вищого антикорупційного суду чи Верховного Суду. Ми переймаємося долями резонансних справ і втрачаємо з поля зору те, що відбувається у районних судах. А там можуть діяти умовно «спеціальні» правила – з натяком на можливе ігнорування закону.

Чи узгоджується практика суду із принципами «розумності строку» і «верховенства права»?

У листопаді 2024 року я вступив на стороні позивача у цивільну справу про виділ частки 88/100 у спільній частковій власності. Цю справу Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі судді Пєтухової Н.О. на той момент слухав уже 2 роки і 8 місяців.

Сторони не заявляли клопотань про експертизи, процесуальні рішення не оскаржувались, а засідання призначалися з інтервалами у сотні днів. За наявними протоколами, станом на жовтень 2024 фактично проведено лише три засідання.

У засіданні 1 жовтня 2024 року суд задовольнив клопотання про допит відповідача і призначив наступне засідання на 13 травня 2025 року – через 224 дні. Згодом чергове засідання було призначене ще через 343 дні.

Таким чином, у справі, де не було об’єктивних перешкод для розгляду, вже тривав третій рік без рішення.

Це потенційно порушує:

• ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
• ст. 129 Конституції України;
• ст. 189 і 210 ЦПК України (строк розгляду справи – до 90 днів).

Розгляд справи може бути вічним, але час – ні. Чи є інструменти захисту?

Позивачем було подано заяву про відвід судді. У ній зазначалось:

• 1200 днів розгляду справи;
• значні інтервали між засіданнями;
• відсутність засідань у робочі дні;
• призначення розгляду через рік без обґрунтування.

У задоволенні відводу відмовили, вказавши, що перелічені обставини не можуть викликати сумнівів у неупередженості.

Справу передали іншому судді того ж суду, але це створює сумніви в ефективності розгляду, оскільки суддя Пєтухова Н.О. є головою суду.

Позивач фактично опинився у ситуації, коли справа розглядається роками без перспективи вирішення.

Скарга до ВРП: коли 60 справ можуть свідчити про системність

Позивачем подано скаргу до Вищої ради правосуддя. Під час її підготовки постало питання: чи є це поодиноким випадком?

Було встановлено, що суддею розглядаються ще 60 справ тривалістю від 96 до 1608 днів, що не виглядає випадковістю.

Така практика:

• не є випадковою помилкою;
• не є неуважністю;
• не є ситуативною дією.

Висновок

Відсутність дієвих інструментів захисту ставить під сумнів можливість реалізації права на захист. Це дозволяє припускати наявність системних проблем у правосудді.

Їх вирішення потребує не лише індивідуального оскарження, а й інституційних змін. Ми не можемо говорити про довіру до правосуддя, якщо такі «розумні строки» стають буденністю.