Метою змін було створення конкуренції на ринку, що, своєю чергою, дозволило б споживачам обирати кращі умови постачання природного газу. Хоча попередньо були задекларовані реалістичні та необхідні реформи, за цей рік нічого глобального не змінилося.

На мою думку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), не створила належних умов для розвитку конкуренції на цьому ринку, не приділила достатньої уваги захисту прав споживачів природного газу, а також контролю законності діяльності газових компаній.

Як природний газ постачався раніше

Донедавна в кожному обласному, а подекуди й районному центрі України існувало єдине підприємство, що забезпечувало побутових споживачів природним газом. У непублічних розмовах ці компанії називали «облгаз», «горгаз» або «газконтора». Тоді кожен споживач отримував одну платіжку за газ з однією ціною.

Згадана ціна газу мала дві основні складові — вартість природного газу та вартість його розподілу, що для спрощеного розуміння можна назвати «постачанням природного газу споживачу».

Україна, на своєму шляху до членства в Європейському Союзі, зобов’язалася впровадити низку реформ, у тому числі у сфері енергетики. Одна з них стосувалася безпосередньо ринку природного газу.

Перші зміни до законодавства

Починаючи з 2015 року, законодавством чітко встановлено, що одна компанія не може одночасно надавати послугу з розподілу природного газу та здійснювати його постачання як товару. Тому кожен облгаз продовжив надавати послугу з розподілу, а також створив власну газопостачальну компанію для постачання газу споживачам.

Якщо аналізувати цей крок, то він не відповідав задекларованій меті: за таких умов монополія фактично збереглася. НКРЕКП не вбачала у цьому порушення принципів вільної конкуренції або загрози інтеграції з ринками природного газу держав — сторін Енергетичного Співтовариства.

Таким чином, на ринку з’явилися постачальники газу, створені облгазами, у багатьох випадках з подібною назвою — із додатковим словом «збут» або «постачання». Згодом побутові споживачі почали отримувати дві платіжки за газ: одну — за розподіл, іншу — за газ як товар.

Початок епохи «вільного» ринку постачання природного газу населенню

У вересні 2020 року, після внесення НКРЕКП відповідних змін, ринок постачання газу для населення став формально вільним, а ціни встановлювалися кожним постачальником окремо. Споживачі отримали спрощену процедуру зміни постачальника.

Спочатку багато хто зрадів перспективі боротьби з монопольним становищем окремих груп компаній. Але вже незабаром громадяни почали стикатися з численними незаконними діями з боку облгазів, на які державні інституції практично не реагували.

Облгази мали надавати виключно послугу з розподілу газу, що стало підставою для створення ними окремих газопостачальних компаній. Де-юре ситуація відповідала вимогам закону: дві різні юридичні особи. Де-факто нічого не змінилося: персонал новостворених компаній — колишні працівники облгазів, які часто навіть не змінювали адресу свого робочого місця.

Особові рахунки споживачів залишалися незмінними, а рахунки за розподіл і постачання надходили на одному аркуші паперу, що створювало враження узгодженості дій.

Такі практики не викликали інтересу НКРЕКП, яка не забезпечила реальне розмежування діяльності операторів та постачальників газу, а також ефективні механізми захисту прав споживачів.

Газопостачальні компанії облгазів пропонували населенню газ за ціною понад 5 грн/м³, тоді як незалежні постачальники — близько 4 грн/м³.

Штучні перепони для зміни постачальника

Щодо права споживачів на зміну постачальника, облгази застосовували різноманітні схеми, щоб обмежити його реалізацію.

Наприклад, у вересні 2020 року АТ «Сумигаз» надало споживачам рахунки із неправильно вказаними ЕІС-кодами. Унаслідок цих дій заявки на зміну постачальника містили чужі коди, що призводило до переведення інших споживачів без їхньої згоди. За такі дії НКРЕКП у березні 2021 року наклала штраф у розмірі 102 тис. грн.

В інших випадках облгази одразу після отримання інформації про намір змінити постачальника нараховували штрафи, телефонували з погрозами або нараховували так звані морозні коефіцієнти.

На Полтавщині працівники «Лубнигаз» відключали газопостачання споживачам під приводом нібито витоку газу. Унаслідок цих дій люди залишалися без газу протягом чотирьох осінньо-зимових місяців.

Ці події супроводжувалися акціями протесту, численними зверненнями до прем’єр-міністра України, Міністерства енергетики та НКРЕКП.

На такі скарги реакції у державних органів не було. Лише після втручання народних депутатів проблему вдалося частково вирішити.

Попри те, що департамент НКРЕКП пропонував накласти штраф майже в 1 млн грн, враховуючи масштаб порушень прав громадян та свавілля з боку Лубнигазу, регулятор обмежився мінімальним штрафом у розмірі 102 тис. грн.

Підсумок

Я погоджуюсь, що ринки енергоресурсів в Україні потребують реформування. Але, як показує досвід, НКРЕКП не спроможна запровадити дієві правила, здатні забезпечити прозорість і конкуренцію.

Масові порушення прав споживачів залишилися без належного реагування. А ухвалені нормативно-правові акти, що мали регулювати ринок, на практиці виявилися недієвим механізмом.

Отже, маємо ситуацію, коли реформу намагаються позиціонувати як успіх, хоча реальні зміни так і не настали.